КУРОРТ МОРШИН - це один з відомих гастро-ентерологічних курортів України і зарубіжжя, завдяки його унікальним джерелам мінеральних вод, вдалому географічному розміщенню, доступному сполученню чистому довкіллю.

Перші письмові згадки про населений пункт знайдено в судових книгах від 2 січня 1482 року,-де вказано, що Моршином володів український шляхтич Юхно (Юрій) Нагваздан. На той час прикарпатські землі входили до складу Польського королівства.

Відомо, що ще у XV ст. мешканці Моршина звернули увагу на незвичайні властивості місцевих природних джерел і для особистого користування та продажі із самовиливних джерел мінеральної води (ропи) випарювали кухонну сіль в металевих котлах, що знаходилися в солеварнях.

В 1538 р. власники Моршина шляхтичі Бранецькі, зацікавившись селянським промислом, домоглися від королівської канцелярії дозволу на відкриття соляних шахт.

В 1875 р. через Моршин та навколишні села була прокладена залізнична колія Стрий-Станіслав (тепер Івано-Франківськ), а у самому Моршині побудована залізнична станція. У заможних громадян королівства з'явився підвищений інтерес до красивих куточків природи на Прикарпатті, зокрема Моршина.

Черговий власник Моршина купець Броніслав Штіллер вирішив на цьому заробити. Провівши відповідну рекламу, запросив лікарів і почав створювати заклад для клімато- та водолікування хворих туберкульозом легень по зразку вже діючих лікувальниць, які на той час були модними і приносили немалі прибутки. У 1878 р., після відповідної королівської інспекторської перевірки, було прийнято рішення на засіданні Бальнеологічної комісії в Кракові про відкриття першого офіційного лікувального сезону в Моршині з відкриттям "Закладу для лікування грудних захворювань". З цього часу мінеральні води моршинських джерел стають об'єктом досліджень вчених -хіміків та медиків.

В 1879 р. очищені і упорядковані два шахтні колодязі. Названі іменами власників курорту Штелера та його дружини - джерела "Боніфацій" і "Магдалена" (тепер джерела №1 та №6). Тоді ж було виявлено ще одне джерело, яке давало слабомінералізовану воду (тепер джерело №4), а в околицях Моршина - торфяна грязь ("боровика").

В сезоні 1880 р. воду мінеральних джерел почали використовувати для мінеральних ванн, а торф'яну грязь - для грязевих ванн та аплікацій. Моршин став бальнеогрязевим курортом. З ропи, шляхом виморожування, почали видобувати гірку (глауберову) сіль, яка надходила в продаж. Крім того, продавалась брикетована торф'яна грязь - "Моршинська мурашина боровика". У 1880-81 рр. були зроблені перші спроби внутрішнього вживання вод джерела "БонІфацій", які без сумніву виявились успішними, бо з 1883 р. вода цього джерела продавалась у пляшках. В рекламних проспектах на початку XX ст. Моршин порівнювали з популярними європейськими курортами, називали його "Галицьким Спа" та Галицьким Карлсбадом".

Клімат.

Це місто гарне для відпочинку будь-якої пори року.

По багаторічних метеорологічних даних клімат Моршина помірно континентальний, вологий, м'який. Літо в Моршині гаряче, вологе, а осінь довга, суха і тепла. Середньорічна температура (+16 С) така ж, як на курортах Кавказьких мінеральних вод. Середньорічна сума опадів (759-820мм) незначно перевищує суму опадів на цих же курортах. Найбільше опадів в кінці весни і літом. Вологість повітря: зимою 73-81%, літом - 83%. Помітно висока вологість відзначається зранку та ввечері, в день наближається до оптимальної, тому нерідко, не дивлячись на високу температуру, повітря зранку та ввечері здається прохолодним. Найбільш жаркі місяці липень-серпень (+22-24 С), весняні місяці порівняно теплі, осінь не холодна. Курорт Моршин розташований над рівнем моря на висоті 340 м., атмосферний тиск 731 мм.рт.ст. Таким чином, кліматичні умови курорту дозволяють на протязі року добре використовувати природні чинники, що доповнюють загальний комплекс лікувальних закладів.